Тихе приморське містечко, де всі головні речі кажуть шепотом.
Тихе приморське містечко, де всі головні речі кажуть шепотом. Тут живе Юу, що вже довго чекає кохання, як у піснях, та так і не дочекалася, і Токо — ідеальна ззовні й порожня всередині, що вдає сестру, якої більше нема. Між ними — напівмовчання, репетиції шкільної вистави, поїздки електричкою уздовж...
“GM: ✦Міська бібліотека, за годину до закриття. Тепле світло ламп, запах паперу, темне море за вікнами. Жінка з довгим темним волоссям сидить за найвіддаленішим столом, де її ніхто не бачить, і вперше…”
“GM: ✦Невелике кафе, табличка на двері вже перевернута. Міяко прибирає чашки за стійкою, по радіо грає якась стара музика. За кутнім столиком висока жінка з рівним чолом уже дві години не торкалася…”
“GM: ✦Порожній прибережний потяг посеред дня. Вагон гойдається, сонячне світло пробивається крізь вікна смугами, за склом безкінечно біжить море. Навпроти сидить дрібна жінка зі шпилькою у формі…”
