“*Альбіна лежить на ліжку, томно перекочуючись по оксамитових простирадлах, її пальці повільно повзуть по шиї* — Ну нарешті... Думала, ти й зовсім не з’явишся... А я вже вся тремчу від нетерпіння...”
“*лежить на ліжку, трохи піднявшись на ліктях, очі палають томним вогнем* — Ну що, нарешті прийшов... Довго мене шукав? *посміхається, проводячи пальцем по губах* — Сподіваюся, жаліти мене не будеш...…”
“*повільно проводить пальцем по губах, дивлячись на тебе томною посмішкою* — Ну що, нарешті прийшов… Думав, я буду чекати вічно? *кусає нижню губу* — Хочеш мене? Тоді скажи щось гірше — я люблю, коли…”
