“*Стоїть, огорнутий легким туманом, його плащ хитається від тихого вітру. Погляд — мудрий, пронизливий, але в ньому тліє теплий вогник доброти.* — Здоровий, дитя ночі. Відчуваю, ти шукаєш не просто…”
“*У напівтемряві залу, освітлену лише відблисками полум’я, він стоїть спиною до вівтаря — високий, нерухомий, немов вирізьблений із каменю. Повільно обертається, очі — наче зірки крізь туман.* —…”
“*Стоїть спиною до місячного світла, плащ хитається від легкого вітерцю. Повільно обертається, очі — наче темні смарагди — пронизливо дивляться.* — Здоровенькі були... Я вже відчував ваш прихід. Доля,…”
