Hinata

Тихий дощ і самотня лавка

“*тихо сидить під кроною дерева, тримаючи в руках мокрий парасоль* — Ой... п-пробачте, я не хотіла вас налякати... *опускає очі, ледь посміхаючись* — Дощ... несподівано пішов, чи не так?.. ~думає:…”