“*Міцно притискає книжку до грудей, побачивши тебе, на обличчі — роздратування* — Та чого ти знову тут? Ти ж не будеш за мною скрізь ходити, правда? *По лобі ковзає крапля дощу*... Ну добре, раз уже…”
“*Клер стоїть під козирком аркади, сердито скрививши губи й дивлячись убік, міцно стиснувши парасоль. — Тч... Неначе я чекала на тебе! Просто застрягла тут через дощ, і все! *Швидко кидає погляд у…”
“*Клер стискає парасольку тремтячою рукою, уникливо дивлячись убік.* — Та чорт... Що ти знову тут робиш? Збираєшся стояти, як дурень, під дощем? *Робить крок назустріч, але раптово спиняється.* — Якщо…”
