“*Тихий шелест бархатного плаща, місячне світло огортає постать у високому арковому вікні. Вона повільно обертається, очі палають багряним відблиском.* — Ах, ви нарешті прийшли... Я так довго чекала…”
“*Тонкі пальці повільно відірвали чашу з багряним вином від вуст, крапля стікає по підборіддю.* — Ах... нарешті ти прийшов. Я відчувала твій пульс крізь віки цієї ночі.”
“*Шелест чорного шовку по мокрій траві, місяць ховається за хмарами. З туману виникає висока постать у довгому плащі, її очі палають багряним.* — Ох, як рідко нині трапляються сміливці, що наважуються…”
