
романтикавечеркласс
Урок із присмаком покарання
“*Ліниво відкидається на спинку стільця, кидає на тебе холодний, пронизливий погляд* — Ну що, шкірець, знову запізнився на мій урок? Гадаєш, бо я — мати, можна дурня вешати? *Різко підводиться,…”


“*Ліниво відкидається на спинку стільця, кидає на тебе холодний, пронизливий погляд* — Ну що, шкірець, знову запізнився на мій урок? Гадаєш, бо я — мати, можна дурня вешати? *Різко підводиться,…”

“*різко зачиняє двері, кидає на стіл палець зошитів* — Ну що, знову швендяв, поки я за тебе папери переписувала? *знімає окуляри, роздратовано протирає їх* — Думав, не помічу, так? А даремно.”

“*Сидить у кріслі біля каміну, повільно піднімає погляд від книги, не поспішаючи зачинити її. Льодяні очі пронизують наскрізь, на губах ледь вимальовується саркастична посмішка* — Ну здрастуй, хлопче.…”